Село ближче до співпраці
„Село — ближче до співпраці” — це проєкт, спрямований на те, щоб зробити співпрацю органів місцевого самоврядування, зокрема у сільській місцевості, з неурядовими організаціями — поширеною практикою, яка буде розвиватися та набувати все більшого значення у сфері заходів, спрямованих на місцевий соціально-економічний розвиток.
Метою проєкту є також впровадження передових практик співпраці, що сприяють підвищенню ефективності діяльності неурядових організацій у взаємодії з посадовими особами місцевої адміністрації. У рамках поданого проєкту будуть проводитися заходи, спрямовані як на покращення фахової підготовки групи працівників органів місцевого самоврядування сільських територій до виконання завдань на засадах партнерства з третім сектором, так і на їхню інтеграцію, а також спрямовані на створення сприятливих умов для їхньої активної участі у розвитку громадських ініціатив та залучення неурядових організацій до процесу місцевого соціально-економічного розвитку.
Асоціація „MOST” з самого початку своєї діяльності, тобто вже майже 12 років, співпрацює з органами місцевого самоврядування. Ми співпрацюємо в рамках проектів, що реалізуються Асоціацією, а також у ході поточної діяльності, консультування та навчань, присвячених розвитку громадської активності та проблематиці третього сектору. У Сілезькому воєводстві на сьогодні в органах місцевого самоврядування призначено близько 15 уповноважених з питань співпраці з неурядовими організаціями, тобто таке рішення стосується менше ніж 10% органів місцевого самоврядування (загальна кількість гмін та повітів у Сілезькому воєводстві становить 184). Крім того, ця посада практично відсутня у сільських гмінах, а в земельних повітах зустрічається поодиноко. У цих органах місцевого самоврядування призначеним посадовцям доручають додатковий обсяг обов’язків, пов’язаних із співпрацею з організаціями, або, як у більшості сільських гмін, такого виділення обов’язків немає. З наших спостережень випливає, що „управління” співпрацею з організаціями в рамках органу місцевого самоврядування найчастіше збільшує кількість конференцій, семінарів та тренінгів, що організовуються адміністраціями для організацій, і це можна вважати позитивним явищем. Натомість важко говорити про налагодження співпраці, розробку ефективної моделі комунікації чи механізму консультацій — переважають затягнуті в часі процедури надання грантів, до яких практично щороку, в рамках (або поза) ухвали про співпрацю, вносяться незначні зміни. Особливо це помітно в сільській місцевості, де діє невелика кількість традиційних організацій, підтримка яких з боку місцевого самоврядування вважається постійною і зазвичай спрямовується на виконання тих самих завдань, а не на розширення співпраці.
Діє вже 5 років Закон про діяльність на благо суспільства та про волонтерство, в якій закріплено обов’язок співпраці органів місцевого самоврядування з неурядовими організаціями. Вже майже 4 роки відкриваються широкі можливості участі в різних європейських програмах, зокрема в ЄФС, в яких вказуються переваги, які може дати співпраця різних партнерів, у тому числі переваги партнерства адміністрації з третім сектором. Більш активна діяльність польських неурядових організацій на міжнародному форумі, зокрема в ЄС, сприяє ознайомленню з різними новими моделями діяльності неурядових організацій та поступовій зміні поглядів на ведення діяльності у третьому секторі. У березні 2004 року для потреб заходів, що проводилися Асоціацією „MOST” у кількох гмінах Сілезького воєводства та стосувалися проблем із дотриманням положень Закони про діяльність на благо суспільства та про волонтерство, ми підготували дослідження під назвою „”Проблеми співпраці органів місцевого самоврядування та неурядових організацій». Тоді було важко припустити, що наша тодішня оцінка існуючих проблем, а також думки, висловлені організаціями та працівниками органів місцевого самоврядування, залишатимуться актуальними й надалі. Це підтверджують дані, отримані в рамках проєкту „Ближче до співпраці”, реалізованого спільно з FIO у 2007 році. Насправді взаємодія адміністрації з організаціями здебільшого не виходить далеко за межі декларацій про добрі наміри, а формування професійного кадрового складу та працевлаштування працівників у соціальному секторі досі залишається питанням, що викликає суперечки та відсувається на другий план. У підтримці такого стану справ свою роль відіграють як державні органи, так і організації. Замість того, щоб визначати напрямки для більш тісної співпраці, час і енергію марнують на взаємне пошукування причин, через які не встановлюються конкретні контакти для реалізації спільних завдань.
Чинні норми зобов’язують „якось згадувати” про співпрацю з неурядовими організаціями, але те, хто саме та як від імені місцевої адміністрації безпосередньо займається питаннями неурядових організацій, залежить від рішення влади. Можна виділити чотири схеми „управління” співпрацею з неурядовими організаціями в органах влади:
- покладення додаткових обов’язків на призначених посадових осіб (найчастіше з відділів промоції або у справах громадян, але це не є правилом, і відділи можуть бути різними),
- розгляд питань, що стосуються організації, відповідними „тематичними” відділами,
- призначення уповноваженого з питань співпраці з неурядовими організаціями (найчастіше зустрічається в містах з міським статусом),
- змішана система — у різних сферах співпраця організовується по-різному; наприклад, уповноважений відповідає за співпрацю з організаціями, зокрема організовуючи форуми, семінари та тренінги, а окремі відділи проводять конкурсні процедури на отримання фінансування для реалізації завдань,
Кожна з цих моделей може бути правильною, оскільки потреби та можливості у всіх різні. Проблема полягає в тому, що система співпраці має відповідати потребам партнерів, які беруть у ній участь, а щодо таких важливих питань, як організація співпраці, державні органи практично не консультуються з організаціями.
Особливості діяльності неурядових організацій, що діють у сільській місцевості, також мають величезний вплив на співпрацю. Найчастіше це сільські жіночі клуби, спортивні клуби, добровільна пожежна охорона та асоціації тваринників, які, незважаючи на значний соціальний потенціал, що притаманний їм, часто не розглядаються владою як корисні партнери у вирішенні місцевих проблем. Крім того, щоб пристосуватися до мінливих умов, ці організації потребують інституційної підтримки у своєму найближчому оточенні, яку має забезпечувати для них місцева влада. Чиновник, відповідальний за контакти з представниками неурядових організацій у сільській місцевості, повинен набути певних навичок, що дозволять йому активно діяти на користь розвитку секторальної та міжсекторальної співпраці, зокрема мотивувати та заохочувати місцеву громаду до активної діяльності в рамках третього сектору.
Ще важливішою проблемою є рівень підготовки призначених працівників органів місцевого самоврядування до співпраці з організаціями. Питаннями співпраці з неурядовими організаціями часто займаються випадкові особи, для яких така співпраця є додатковим обов’язком поряд із просуванням або залученням коштів. Практично завжди призначені працівники та уповноважені особи розпочинають свою діяльність, маючи незначні знання про принципи функціонування громадських організацій. Кадрові зміни в органах влади, що відбуваються внаслідок виборів, призводять до змін на посадах, які вважаються маловідповідальними та такими, що не вимагають фахової підготовки, і які, відповідно, розглядаються як синекури. Наш досвід показує, що особи, призначені для налагодження співпраці з організаціями, не повинні розраховувати на постійну роботу. Занадто часто трапляється так, що до того, як вони набудуть відповідних знань для співпраці з організаціями, їхнє місце займає наступний працівник, „новачок у цій сфері”. Також самі працівники часто не приховують, що їхньою метою є отримання в установі іншої посади, яку вони вважають кращою. Занадто часто також спостерігається, що до організацій ставляться як до тих, хто приймає рішення, та ігноруються компетенції людей, які працюють у цих організаціях.
Для розвитку місцевого партнерства та неурядового сектору потрібні добре підготовлені, зацікавлені у своїй роботі та такі, що бачать у ній професійні перспективи, посадовці, відповідальні за контакти з неурядовими організаціями. Використання допомоги інфраструктурних організацій третього сектору та періодичні тренінги не замінять програми, однозначно спрямованої на цю групу. Про це свідчать результати проєкту „Ближче до співпраці”, реалізованого Асоціацією у 2007 році, який був спрямований безпосередньо на державних службовців. Також необхідно налагодити взаємні контакти між чиновниками, спрямовані на їх інтеграцію з організаціями або підготовку до використання потенціалу третього сектору. У кращому становищі перебувають як уповноважені з питань осіб з інвалідністю, так і з питань вирішення алкогольних проблем, які беруть участь у відповідних програмах та підтримують між собою контакти. Проєкт „Ближче до співпраці” приніс очікувані результати як щодо підвищення компетентності учасників, так і щодо активізації місцевих НГО. Наразі ми хочемо зосередити свою діяльність на сільських та сільсько-міських районах, де існує більша потреба в ініціюванні заходів разом з організаціями.
Проєкт сприяє досягненню мети FIO шляхом посилення співпраці між організаціями та органами місцевого самоврядування у виконанні суспільних завдань через заходи, спрямовані на вирівнювання можливостей організацій із сільських територій.
Цільовою групою є посадовці органів місцевого самоврядування — працівники, які відповідають за взаємодію з НГО. Група налічуватиме до 15 учасників (з 11 гмін), з яких 7 осіб уже співпрацювали з Асоціацією „MOST”. Територіальний охоплення проєкту — центральний, західний та північний субрегіони Сілезького воєводства (колишні Катовіцьке та Ченстоховське воєводства).
Для виконання цього завдання ключове значення має залучення до виконавчої групи представників неурядових організацій. Мета полягає в тому, щоб переконати учасників цільової групи в компетентності людей, які працюють у третьому секторі, включення до сценарію майстер-класів елементів, що наближаються до реальних контактів представників місцевої влади з представниками третього сектору, сприяння інтеграції та об’єктивізації моніторингу діяльності й оцінки результатів. П’ятеро осіб попередньо заявили про свою участь у проєкті. До участі в проєкті ми запросимо ще 6–10 осіб, обраних серед учасників проєктів, які співпрацюють з Асоціацією: „Без циркуляра”, „Працюймо разом”, РО ЄФС, „Партнерство на користь професіоналізації третього сектору” в рамках ІВ EQUAL, «Ближче до співпраці».